Встигнути все (один день із життя соціального працівника)

SAM_4468

2 листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери.

На вулиці – дощ та пронизливий вітер, у руках – пакети з продуктами та ліками, а в голові – купа маршрутів та думок, як усюди встигнути. Це портрет не домогосподарки, а соціального працівника. Для самотніх людей він є справжнім порятунком, а в наших очах – героєм.

Принести продукти, купити ліки, заплатити за комунальні послуги, помити підлогу, приготувати їжу, заклеїти вікна, віднести у ремонт взуття, оформити медичну картку, приділити увагу… І все це соціальній працівниці треба встигнути зробити для 6-ти людей похилого віку за один день. З нагоди Дня працівника соціальної сфери, який відзначається у першу неділю листопада, «КП» завітала до терцентру Автозаводського району з особливим проханням: якийсь час супроводжувати когось із соціальних працівників, щоб, як кажуть, на собі відчути всі переваги та недоліки цієї роботи. Директор терцентру Лариса Дзюба нам не відмовила – познайомила з привітною працівницею Тетяною Абрамовою. Колись ця жінка працювала вчителькою у колишній школі № 13. Потім Тетяна потрапила під скорочення і знайшла іншу роботу – соціальною працівницею. Нею жінка працює вже 13 років – і за весь цей час жодного разу не робила спроби змінити роботу. Каже, що втягнулася, подобається спілкуватися з людьми, допомагати їм. А тому вже багато років поспіль її робочий день виглядає так…

Магазин-аптека-квартира-магазин

Робочий день соціального працівника розпочинається о 8.00. І починається зазвичай із закупівлі продуктів. Тому в першу чергу ми з Тетяною, натягнувши на голови капюшони (бо надворі дощ та сильний вітер), вирушаємо до «Маркет-опту» на вул. Московській. У списку покупок небагато: ковбаса, виноград, миючий засіб… Але купити це треба саме в згаданому місці.

– Так замовили, – пояснює Тетяна. – Хтось із наших клієнтів їсть таку-то ковбаску, яку треба купити там-то, бо дешевше.. А хтось ще щось забажає. Намагаєшся йти назустріч, бо хто ще їм все це купить?..

Після супермаркету тримаємо курс на вул. Гвардійську – там живе перша клієнтка (до речі, в Тетяни є ключі від під’їздів усіх її клієнтів). По дорозі заходимо в аптеку – купити ліки, та на ринок – забрати газети для стареньких.

У квартирі на вул. Гвардійській нас зустрічають дві жіночки – 81-річна мама та 60-річна донька, Людмила Григорівна (обидві потребують допомоги соцпрацівника). Донька приймає у соціальної працівниці продукти та робить замовлення на наступний раз: 1 кг гречаної крупи, 1 кг пшона, дитячу листівку…

– Якщо ще щось згадаю – я зателефоную, – додає жінка (як потім зізналася нам Тетяна, телефонують їй часто, навіть у позаробочий час. Але їй це не докучає, так навіть краще: одразу докупить все необхідне, не бігатиме двічі).

Гроші на продукти клієнти зазвичай дають заздалегідь, приблизно визначивши вартість замовлення. А всі розрахунки та побажання Тетяна записує до спеціального зошита – у кого скільки здачі та що кому купити наступного разу. Доки Тетяна знімає гардину та миє кахель у ванній кімнаті, Людмила Григорівна зізнається: з квартири вона не виходить уже 7 років, 5 з яких користується послугами соціальних працівників (родичі у них із мамою є, але вони за кордоном). І всіма, хто свого часу надавав їй допомогу (а це Єлизавета Орленко, Ольга Голуб та наша героїня Тетяна Абраменко), жінка дуже задоволена.

– Всі вони – різного віку, але всі чудові, – говорить Людмила Григорівна. – Працювати їм нелегко, адже всі ми – зі своїми забобонами та характерами.

Із квартири – у приватний сектор

Після вул. Гвардійської ми попрямували в напрямку вул. Маяковського. Тут в одному з будиночків біля Новоіванівського ринку живе 72-річний Володимир Диндіков з кішкою Мурочкою та котом Біланом, якого чоловік жартома називає Дімою Біланом. Послугами соціальної працівниці пан Володимир (інвалід 3-ї групи) почав користуватися 2 роки тому через грижу спини. Коли хвороба трохи відпускає, то пенсіонер і в городі попорається, і на драбину підійметься. А ось коли грижа дає про себе знати – сам із буденними клопотами не впорається.

– Іноді грижа прихопить так, що підвестися не можеш, – зізнається чоловік. – А Таня й за продуктами сходить, і підлогу помиє, і ліки купить… Я задоволений.

У Володимира Диндікова Тетяна зробила вологе прибирання – і ми пішли далі, знову до «Маркет-опту».

– Тепер треба купити продукти наступній клієнтці, – пояснює жінка. – Одразу на всіх не накупиш, бо не піднімеш. Ось і доводиться ходити для кожного окремо. Взагалі ми повинні носити до 6 кг, не більше. Але іноді, коли людині треба купити борошна, картоплі, то ліміт перевищуєш. Все одно береш і несеш.

Як виявилося, наступна наша клієнтка якраз замовила борошна, розливної олії та моркви. Пакети вийшли важкенькі – це один із головних недоліків роботи соцпрацівниці, помічений нами. Тож довелося стрибати в маршрутку (клієнтка живе біля парку Миру, нести далеченько).

«Вона для мене – член сім’ї»

78-річна Антоніна Карташова, для якої Тетяна, власне, й купила борошно та олію, вже близько 20-ти років хворіє на цукровий діабет – через нього у жінки дуже погіршився зір. Тому соціальна працівниця для неї – наче порятунок. Господиня, інвалід 2-ї групи, зустрічає привітно й одразу ж розповідає про свою проблему: не працює блискавка на куртці. Доки Тетяна з’ясовує, в чому причина, пані Антоніна зізнається нам: соціальна працівниця обслуговує її вже близько 3-х років і за цей час стала справжньою хазяйкою  в її домівці.

– Вона краще за мене знає, що треба купити, де якісніше, – зізнається пані Антоніна. – А коли треба, Таня приходить навіть поза графіком. Спасибі їй за це – вона стала справжнім членом моєї сім’ї!

«Ох, нелегкая это работа»

Ось так до кожного зі своїх клієнтів та клієнток Тетяна приходить двічі на тиждень, й описаний нами маршрут, тільки вдвічі довший, проходить щодня (хіба що змінюються магазини та додаються інші завдання). Загалом з 8.00 до 17.15 соціальній працівниці треба відвідати 6-7 людей, тобто подолати відстань, кілометраж якої складно навіть уявити. Для того, щоб відчути всю складність роботи соціального працівника, нам вистачило лише півдня: разом із Тетяною ми завітали лише до трьох стареньких. І все це – поспіхом та на своїх двох (за винятком декількох разів, коли нам таки довелося скористатися транспортом через занадто важкі пакети). Зізнаємось, за ці півдня ми, недосвідчені, встигли замерзнути, зголодніти… А ось Тетяна виглядала по-бойовому: вона вже звикла. Зізналася навіть, що зараз ще нічого, терпимо: влітку, у спеку, працювати важче…

До речі, за всіма цими біганнями по магазинах часу на обід практично не лишається. Тому обідає Тетяна зазвичай на ходу. А після численних покупок для клієнтів після роботи знову йде до супермаркету – тепер уже скупитися собі. А що робити? Вдома – чоловік і 16-річний син, які теж хочуть їсти…

Цифри:

75 соціальних працівників працює у терцентрі Автозаводського району (цього року штат збільшили на 6 осіб).

1800-1900 грн (чистими) складає заробітна плата соціальної працівниці.

12 осіб в середньому обслуговує один соціальний працівник, кожну людину – двічі на тиждень (за 1 день – 6-7 осіб).

1,5 години на день в середньому розраховано для обслуговування однієї людини (але іноді цей час змінюється залежно від обсягу робіт).

1017 мешканців Автозаводського району було обслуговано соціальними працівниками з початку 2014 р. (з них 578 отримали безкоштовну допомогу).

99 років – вік найстаршої кременчужанки, яку обслуговують соціальні працівники.

 Послуги соціальних працівників платні для тих стареньких, в яких є працездатні діти, й безкоштовні для самотніх людей.

Скільки коштують послуги соціального працівника?

Прибирання житла: косметичне – 7,27 грн, вологе – 16,62 грн, генеральне – 50,84 грн.

Миття або обклеювання вікон – 11,88 грн.

Допомога при консервації – 35,62 грн.

Прасування або прання білизни – 11,88 грн.

Доставка продуктів та медикаментів – 33,27 грн.

Купання, розчісування волосся, підрізання нігтів – 23,74 грн.

Оплата комунальних послуг – 17,72 грн.

Написання листів – 11,8 грн.

Проведення сільськогосподарських робіт – 54,75 грн.

Виконання ремонтних робіт – 139 грн.

*Ціни вказані за одноразову послугу.

(Тетяна Апрелєва)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ця форма збирає ваше ім'я, адресу електронної пошти та вміст, щоб ми могли відстежувати коментарі, розміщені на сайті. Для отримання додаткової інформації перегляньте нашу політику конфіденційності, де ви отримаєте більше інформації про те, де, як і чому ми зберігаємо ваші дані.