Захоплень стільки, що не злічити!

image004

Коли 22-річна кременчужанка Наталія почула про конкурс «Родинне хобі», то спершу замислилась: яке ж спільне хобі мають вона та її 36-річний чоловік Михайло? Але добре поміркувала і знайшла аж декілька таких занять!

І мандрують, і хазяйнують…

Дівчина розповідає, що в них із чоловіком є свої невеличкі традиції: наприклад, десь бувати у вихідні та свята. Так, на Новий рік подружжя ходило в кіно на мультфільм про Астерікса, 8 березня – дивилось «Книгу життя». Але водночас не всі їхні походи – святкові. Зазвичай Наталія та Михайло просто збираються і вирушають вивчати невідомі куточки Кременчука.

– Вперше на цілий день із запасом чаю та їжі ми вибралися погуляти на так звані арт-склади, – розповідає дівчина. – Що ми там побачимо – точно не знали. Я чула, що там є якесь небезпечне для купання озеро, а Михайло зі слів знайомої зрозумів, що там ростуть якісь старі симпатичні дерева. Зрештою озеро ми знайшли, потім натрапили на залишки єврейського кладовища, а в одному місці побачили дуже багато фрагментів дощечок з якимись написами. Находились ми тоді добряче… Прийшли додому зморені й задоволені, адже відкрили для себе щось нове і цікаве.

Наразі у прогулянках Наталії та Михайла – невелика перерва, адже прийшла весна, а з нею – дачний сезон. Тому кілька останніх вихідних подружжя проводить на дачі – ось і ще одне їхнє спільне захоплення.

– Дача у нас з’явилася лише минулої весни, але ми вже дещо розмежували свої обов’язки, – розповідає Наталя. – Михайло займається деревами та виноградом. Крім того, він дуже любить їсти малину, тому приміряється її вирощувати. Я ж на дачі відповідаю за городину та квіти. Від колишнього господаря нам дістались півники, лілії, хризантеми, ромашки і троянда-колючка – поки що намагаюся дати їм раду.

image008

…і вірші пишуть, і гриби збирають…
І Наталія, і Михайло пишуть вірші та беруть участь у поетичних заходах Кременчука. А натхнення для своїх творів подружжя черпає звідусіль – наприклад, з осінніх прогулянок лісом.

– Ми з Михайлом дуже любимо разом ходити по гриби, – зізнається Наталія. – Цьому заняттю мене навчив чоловік, раніше я гриби не збирала.

Pm98EfqTQDY

…а ще – за шиншилою доглядають!

Що ще поєднує наших героїв, так це біла шиншила на ім’я Фостка. Її дівчина випадково побачила у ветеринарній аптеці – й закохалася назавжди. Хоча, пригадує, спершу особливих почуттів до цих звіряток не плекала.

– Якось рік тому ми з чоловіком зайшли до зоомагазину й побачили сіру шиншилку, – пригадує дівчина. – Мишко запитав мене, чи хотіла б я і собі таке звірятко. Але в мене тоді чомусь такого бажання не було. А нещодавно я зайшла до ветаптеки й побачила біло-рожеву шиншилу, яка сиділа у високій клітці. Ось так у нас з’явилася  Фостка, кумедне звірятко, про витівки якого можна розповідати дуже довго.

Взагалі я – людина, яка любить робити щось разом із кимсь, – зізнається Наталія. – Адже коли в якійсь справі, пригоді, або халепі поруч хтось є –  то потім буде з ким усе це згадати, а, значить, пережити знову.

Тетяна Апрелєва

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ця форма збирає ваше ім'я, адресу електронної пошти та вміст, щоб ми могли відстежувати коментарі, розміщені на сайті. Для отримання додаткової інформації перегляньте нашу політику конфіденційності, де ви отримаєте більше інформації про те, де, як і чому ми зберігаємо ваші дані.

В об’єктиві рідне місто